***
Розмови з тишею я хочу.
Я хочу чути німоту.
Я через себе перескочу,
Та все, що хочу, віднайду.
***
Чорне сонце. Біла ніч.
Хочу тиші. Дивна річ…
Гучна тиша. Тихий шум.
Стоп!
Не хочу більше дум.
Хочу тиші. Самоти.
Себе хочу віднайти.
***
Я знов дивлю'ся у вікно.
За ним – життя. За ним – безмежність.
Душа самотня вже давно,
Вже не шукає приналежність.
***
Я бачу сонце.
Воно – одиноке.
***
І щось – не так. І щось – не те.
Тривога. Сумнів. Навіть страх.
Цей вітер зміни принесе.
Не хочу. Хочу. Все в думках.
***
Самотність…
Ніколи не думала,
Що вона прийдé до мене,
Коли я буду не сама…
***
Ця тиша у твої'х очах,
Що прирекла моє кохання…
Вона принéсла в душу страх,
Затьмила радість сподівання.
***
Байдужість…
Єдине, що в твої'х очах,
Змогла я прочитати вчора…
***
Дивлю'сь на впертий телефон.
Мовчить. Німий. Ні звуку. Тиша.
***
Так швидко серце моє' б’ється,
А погляд твій мовчить, німий…
Душа на волю з клітки рветься.
Куди? До тебе?! Ти ж не мій!
***
Слова на папір не лягають,
Скитаються десь в голові.
Чомсь душу мою пригнітають
Зимові ці дні дощові.
***
Я б потонула у сльозах…
Я б захлинулася думками…
***
Я ґрунт втрачаю під ногами.
В безодню падаю я, вниз.
Не сплю безсонними ночами.
Міняю мрію на каприз.
***
Метелик, загнаний у клітку,
Об неї б’ється, виходу шука.
Душа моя попала в сітку.
Надії ехо в безвісті зника.
***
Остання свічка в серці згасла,
Остання порвалась струна…
…Та я залишúлась жива.
