Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Веселка або ще трішки літа… - ВІРШ

logo
Тетяна Луківська: Веселка або ще трішки літа… - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Веселка або ще трішки літа…

Замовкла й я... у тишу задивилась... 
Що впала ніжним шелестом в траву,
Росинки вигравали, небом вмились, 
Важку струснувши купіль дощову. 
А я стояла вражена красою... 
Природа  усміхалась  й наяву
Вбирала спрагло  водяні сувої 
З калюж  небесну воду  зоряну.
Стікали з листя крапельки  намистом, 
Докапувала стишено гроза.
Звелась веселка барвами над містом.
Щаслива мить, а в ній щаслива  я!

Веселка
Ох і вигравала вона у міріадах крапель, які піднімав фонтан у вись, ховалася у вітті верб і знову барвилась на сонці. Подумалося…Небесна райдуга – це гармонія кольорів, які , плавно переходять один від одного і, об’єднуючись, народжують пісню неба, залишаючи на землі останній музичний акорд. Це краса барв неба і землі, що наче перевеслом, з’єднала їх воєдино. Так і людська доля завжди у пошуках своєї половинки, щоб об’єднати в свою земну веселку кохання: любов і красу, вірність і силу.
 Зачарована таким дивом я не зразу помітила жінку, яка теж підсіла на лавку і задивилась на небесну красу. Розговорилися, виглядаючи серед мокрого віття визначену Господом гаму кольорів, мабуть, вона і спонукала жінку до сповіді.
… Усі завжди казали Тетяні, що вона красива. І  весело поглядаючи у дзеркало, вона і собі усміхалася: красива. І коли прийшла пора вибору судженого, шукала найкрасивішого. А як зустріла, закохалася до безтями. І, здавалося, що їхнє подружнє життя – небесна веселка, наповнена всіма відтінками світлих і теплих кольорів, гармонія душі і тіла, великого і прекрасного почуття. Народила сина. Щоденно створювала затишок у домі, чекала коханого чоловіка і, втішаючись коханням, розквітала.
Та в її веселку щастя вплелася зрада і потихеньку затьмарювала світлу гаму її подружнього життя. Тетяна не вірила натякам сусідок (мабуть, заздрять її любові). Та коли зрада загорнулася в її постіль і Тетяна оторопіло дивилася на чужу жінку у своєму ліжку, лише тоді відчула, як розсипається на друзки її вигадана веселка. І тільки єдиний її колір зради струменить і вражає  серце. З того дня Тетяна залишилася самотньою жінкою з п’ятирічним сином. А найкрасивіший її обранець, зневажливо вигукнувши, що її не любить, зник з  життя назавжди. Дні стали одноманітними, сірими і безнадійними, затишок поступився хатньому безладдю, а щоденний погляд сина (батьковими очима) спустошував і краяв душу жінки. Вона ніколи  раніше не помічала, заклопотана  у сімейних справах, самотніх жінок. І тільки тепер, зустрічаючись з їхніми поглядами, розуміла смуток покинутих і зраджених – вони не пломеніли іскорками радості і любові, що переповнювали жіноче серце, а виражали самотність і зневіру. Тепер вона заздрила подружнім парам. Коли ж таке щастя зустрічала, низько опускала очі, бо їй здавалося, що весь світ знає про її самотність. Таку ж себе і побачила Тетяна, якось зазирнувши у дзеркало. Стомлена щоденними запитаннями, вона дивилася на себе і не впізнавала. Це були хвилини розгубленості. І відповіді на них вона шукала і не знаходила. Ночі стали днями, дні вимушеною суєтою. Часто плакалося. Коли ж… душа не плаче, вже – кричить,
А сльози болю заливають очі,
То так застукала безвихідності мить – 
В мої жіночі і самотні  ночі.  Знову плакалося…
Жіночі долі такі схожі, коли ввірвалось до них нещастя. І саме воно вибиває жінку із життєвої колії і не зразу дає отямитись. Щоб побачити себе іншою, щасливою, Тетяна почала перебирати свої фотографії. Та чомусь до рук потрапила саме ця, яку вона завжди ховала. Її ніхто не повинен бачити. Бо саме на ній, зненацька, спіймали її слабкість і незахищеність. Вони були у її непевному усміху, що кричав і плакав німотою самотності. Мить Тетяна дивилась на неї непорушно. Та біль, що пронизував обличчя на фотографії, шмагнув її серце. “Це я?.. Такою стала від зради і зневіри?..” Жінка на фото викликала зневагу до себе. Тетяна розсердилася, піднялася, розправила плечі, підібрала опущені куточки губ і усміхнулася кароокими очима. Згорнула, крім останньої, всі фотографії докупи. Це пам’ять життя, яке вже пройшло. А нове я буду будувати сама. Я сильна і допомагатиме мені в цьому ось ця фотографія. Це була її остання мить розпуки і слабкості.
Жінка народжувалась вдруге і вже не впізнавали її, і лише вночі ще підступала жіноча самотність і безпросвітна німота долі. Та про це ніхто не знав. Тетяна, усміхаючись, ішла новим життям успішної жінки: зустрічала (вже) сина зі школи, відтворила чарівний затишок у домі, поспішала на роботу, творила кар’єру, спілкувалася з колегами і друзями. І скрізь Тетяна не зрадила своєму кредо - “я сильна”. І з часом самотні ночі ставали спокоєм і відпочинком, у просторі яких було  місце її мріям.
Красу і її жіночність помітили всі. Дехто радів за неї, інші випробовували її серце. Зорепадом линули пропозиції від залицяльників. Затишна двокімнатна квартира, добробут, вихований, вже дорослий (семикласник) син, і вродлива ніжна жінка – так вабили чоловіче товариство. Та Тетяна вже пройшла таку дорогу  і заволодіти її серцем було важко. Спроби залицяльників розбивалися об нову веселку Тетяниної любові, яка складалася тільки зі світлого і великого почуття вірності. І потрібно вплести в це почуття свою любов, повагу, порядність, безкорисливість і відданість. Важко осягнути красу Тетяниної веселки любові та вона вірить, що серед зорепаду її шанувальників обов’язково з’явиться зірка. Можливо, не найкрасивіша, але своїм сяйвом, теплом і вірністю відігріє понівечену душу жінки, відродить велику любов, що випромінюється усіма кольорами веселки. Вірить… Ще ж не осінь.

ID:  359926
Рубрика: Проза
дата надходження: 26.08.2012 15:11:39
© дата внесення змiн: 29.08.2012 20:37:53
автор: Тетяна Луківська

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (1500)
В тому числі авторами сайту (24) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Любов Іванова, 12.11.2017 - 18:33
Скільком жінкам (швидше - одиноким) цей твір додасть упевненості і бажання щось змінювати у житті.. Таню, ти майтриня прози (в тому числі).. бо ти ВЗАГАЛІ МАЙСТРИНЯ СЛОВА!! 12 12 12 flo26 flo26 flo26 45 45
 
Тетяна Луківська відповів на коментар Любов Іванова, 12.11.2017 - 19:12
Мила моя подружко, я така вдячна тобі за ці зустрічі і спогади 16 16 16 22 22
 
Відочка Вансель, 21.10.2012 - 15:37
Проза дуже гарна.Мені сподобалось все.Удачі!
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую щиро flo26
 
...веселка Тетяниної любові ... складалася зі світлого і і великого почуття вірності. ...вона вірить, що зірка...своїм сяйвом, теплом і вірністю відігріє понівечену душу жінки, відродить велику любов, що випромінюється усіма кольорами веселки. Вірить...
Прекрасний твір, драматичний і разом з тим оптимістичний, як і саме життя. Віра гори пересуває.
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро за пізню зустріч у моїй гостині, дуже Вам рада flo12 flo06 flo12
 
Olaneya, 05.09.2012 - 00:44
Насолоджуюсь Вашою прозою!!!

 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада зустрічі і вдячна за світлину, надзвичайна 16 22 22 43 43 flo12
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна щиро за зустріч icon_flower 43 16
 
Дід Миколай, 27.08.2012 - 09:38
Щось є в твоїй поезії таке глибоке заворожуюче рідне, про що точно написати не кожен може. О Боже, як це близько для мене,не дарма ж ми по одних стежках ходили, бо рідко яка не сходжена мною. Можливо і долі наші схожі.
13 flo01 flo05 flo12
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я дуже вдячна за таке сприйняття моїх робіт і душевне відчуття 16 43 22 22 curtsey
 
Lana P., 27.08.2012 - 02:34
Щиро! apple
Якщо вірити і надіятись, то справжня любов прийде,
вона силу незбагненну додає...
і ваше вас не обмине! flo06
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Лано, що разом зі мною 16 43 flo12
 
Надія Гуржій, 26.08.2012 - 18:27
Вперше вийшов зашифрований коментар apple Щастя ВАМ 16
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
flowers
 
Надія Гуржій, 26.08.2012 - 18:21
По жіночому беззахисно і щиро, торкає самі потаємні струни читача, а це є беззаперечним індикатором чутливої душі автора, та її багатогранного таланту give_rose give_rose give_rose Щастя ВАМ !!! 16 16 16
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Надійко, не зрозуміла текст, але , думаю, він з позитивом, тому дуже вдячна 43 16 flo26
 
Фотиния, 26.08.2012 - 16:48
"Расставанье - маленькая смерть", нужно пережить утрату и найти в себе силы жить дальше... Таня, рассказ - 12 12 12 и стихи. Просто нет слов, как хорошо, - и по эмоциям, и по языку! Браво! clapping 32 give_rose
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна, Світлано, за візит і такий теплий коментар, це для мене важливо. icon_flower 43 16
 
12 Гарно, Танюш, дуже! 16 give_rose
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валюшо, за твої щоразові позитиви. І тобі щастя. curtsey flo12
 
Н-А-Д-І-Я, 26.08.2012 - 16:09
12 12 16 16 Чудова і проза, і в поезії ви мастак!! give_rose give_rose give_rose
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Надієчко 43 16 22 22 19
 
терен юрій, 26.08.2012 - 15:22
12
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
tender
 
терен юрій, 26.08.2012 - 15:21
Якщо віриш в краще, і все для цього робиш, то все здійсниться! 12 12 12 give_rose
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро за підтримку, Юрію 43 16 flo18
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: