В час спеки, коли сон покинув мене
і рушив на північ,
пригадала своє кохання.
Напевно перше -
передостаннє.
Він йшов повільно, ніби не знав місця
свого призначення.
Ніяких супутників, тільки…
зустрічні люди,
чужі наскільки?
Я бігла, завжди бігла, поспішала
втопитися в пустці.
Шукала собі компанію –
перетворила
це в манію.
Життя нас невипадково зіткнуло.
Так, заради жарту.
Один одного мали лише…
протягом миті.
Роки – це кліше.
В час спеки, вночі, коли примари
хапають за руки,
зачинила свідомість щільно,
та допомогло це
не дуже сильно.
Я про нього згадала…
