Ти пішла та залишила запах,
Запах – жасмину й ранкову росу
Я закриваю вікна,
Щоб не розвіяв вітер спогад яким я живу.
А, ще ти залишила присмак,
Присмак – меду на моїх губах,
Як подумаю, що їх хтось цілує
В душі появляється страх.
Ти пішла та залишила крила,
Які в горах під небом я заховав.
Щоб нікому більш їх не дарила,
Щоб тебе ніхто не кохав.
Я не хочу, щоб до мене верталась
Не хочу, щоб казала ніжні слова.
Хочу, щоб спогадом ти залишалась,
Де є запах жасмину, мед й ранкова роса.
Ти мені не потрібна тепер я радію,
Що зараз не ти, що колись ти була,
Що по збирав погублені мрії,
Які погубили твої жорстокі слова,
Що забрав собі твої крила,
Які в горах колись заховав.
Ти чомусь їх не просила
Коли бачить тебе я бажав.
