Так цікаво все виходить:
Нуль емоцій. Дим заводів
Чисте небо огортає.
Штучна хмара
Блуд наводить,
Серце сумом напуває.
Сині стіни. Сірі вікна.
Чорні очі. Вдих і видих.
Поїхав глузд
На відпочинок в Альпи.
І на душі сніги.
На почуттях кліше
І заборони штампи.
Навіщо це усе?
Питання риторичне.
Таке просте,
Таке всім звичне...
...Якби ж забути…
Хоч на хвилину...
Та ні, не те,
Забувалося і на годину...
Просто в серці
Тріщина з’явилась:
Невже я знову помилилась?
І синя ізолента вже не заліпить
Того чорно-білого фрагменту,
Та й навіщо?..
Уже проходить біль від давності моменту.