Співає соловейко пісню чарівну,
Лине та мелодія посеред гаю,
А моє серденько стукає в такт йому
І душа співає, немов вона в раю.
Я босоніж, по смарагдам трав тихо йду,
Аромат п'янкий ловлю, в себе вбираю,
Прохолоду їх ніжну до тіла беру,
Це дійство природи мене надихає.
Я вплітаю сині волошки до вінку,
З маків червоних додаю до них жарУ
Й обсушивши вустами цілющу росу,
Надіваю на срібну косу цю красу.
Метелики барвисті пірнають в рясну
Мою красу, квіткову й дуже запашну,
Їх крила шовковисті тремтять на вітру,
А вусики й лапкИ в медовому пилку.
О, мій чудовий, рідний і милий краю,
Як же веселкою все навколо грає,
Я тебе люблю й своє тепло віддаю,
Квітни й надалі, хай Бог допомагає!
