До дня закоханих він присвятив своїй кохані черговий вірш. Він майже щодня присвячував їх вірші, дарував квіти і балував кавою у ліжко. У цьому житті він найбільше хотів вразити її великі зелені очі, в яких так часто стрибали бісики і з яких ніколи не зникало щось таке рідне та дитяче. У нього не було грошей на дорогі подарунки, тому щодня він дарував їй частинку своєї душі.
Уже рік минув відтоді, як він її знайшов. Тоді він повертався додому, далеко не найкращий студент, у якого голова була забита лише невдалою сесією. Друзі не раз намагались познайомити цього дивакуватого юнака з якоюсь дівчиною, але він щоразу розчаровувався у собі. Та якось чекав на тролейбус, повертаючись з пар, і просто підійшов до дівчини, що стояла поруч щоб запитати котра година… Раптом в середині щось йокнуло, почало приємно пекти у грудях… А дівчина усміхнулась і зайшла в не потрібний йому тролейбус, тоді він злякався за неї вперше – рвонув їй у слід. Тоді вони й познайомились. З того лютневого дня беріг її наче зіницю ока. Тоді ж повірив, що перед днем закоханих кохання знаходить тих, хто його чекає.
Вона вимагала лиш єдине – щоночі шепочучи бажати йому солодких снів. Її цілком влаштовувала роль коханки (так, саме коханки, бо вона тонула в його пристрасті) та музи. І не потрібне було шикарне весілля чи будь-які інші умовності – вона просто хотіла шепочучи бажати йому солодких снів. Її ще ніхто так не цілував, як дивакуватий юнак, що присвячував їй вірші. Вона ще ніколи не бачила щоб кохання було так гарно. «Я люблю тебе! І це так гарно….» - найчастіше зривалось з її тонких уст.
І от тепер він прокинувся першим, приготував їй улюблену каву з кардамоном і поцілував наче вперше. Ранкові обійми, посмішки та секс. Мабуть, так виглядає кохання. Хто казав, що воно має бути сповнене переживань та обіцянок? Коли любиш не обіцяєш, а просто любиш – ніжно, чесно та до божевілля…
Вона одягнула куртку, він замотав її теплим плетеним шарфом і поцілував у скроню. Як тільки зачинились двері,він почав готувати їй романтичний сюрприз – хотів подякувати за їхній спільний рік…
Він ще не знав, що дорогою в універ їй стане погано. Що вона сильно замерзне у його улюблені руки, що з універу її забере швидка. Він готував для неї гарний вечір. У його очах не було нічого крім її образу…
Він ще не знає, що йому доведеться йти за нею у лікарню, а потім відпоювати її теплим чаєм.
Він ще не знав, що вона вагітна і що вона до смерті боїться про це йому розповісти…
Вона ще не знала, що тепер набуде статусу нареченої.
Вони ще не знали, що в цей день дізнаються найкращу новину у їхньому спільному житті. Тепер це точно кохання. Він ще не знав, що тепер він присвячуватиме вірші не тільки їй, тепер він писатиме вірші для них обох…
