Вже сорок дев,ять літ минуло часу,
А миттю це майнуло у житті,
Як вийшли з одинадцятого класу,
Хотіли всі прожити по меті.
Мета одна: обрати по професії,
Дім збудувати,виростить дітей,
Життя прожити,щоб поменше стресів,
І не було не сповнених ідей.
Росли,учились,думали,що станем
Дорослими і самостійними
І на життя вже по-другому глянем
З його проблемами постійними.
Хто інженером став,хто атомщик,юрист,
Учитель,музикант і бригадир,
Телеведуча,лікар,льотчик і артист
І енергетик,агроном і командир.
Природою дана одвічна істина:
Майбутньому увагу приділяти,
Найкраще все по формі і за змістом
В наступне покоління залишати.
Мабуть пора вже підсумки підбити,
Що кожний з нас залишив,що зробив,
Де райське в кожного гніздечко звите,
Кого ж таки він міцно так любив.
Життя пройшло,нічого не повернеш,
Цей світ ткий--не буде вороття,
З доріг,що обирали ми--не звернеш,
Кого кохали ми--не зміниш почуття.
Не будемо душею так черствіти,
На скронях сивина,чи лиса голова,
Що не сказали ми,то скажуть діти...
І хай любов завжди буде жива.
До тих,кого не має поруч з нами,
З ким розлучились дуже молодим,
Що в світ пішов,якого ми не знаєм,
Той в пам,яті залишиться живим.
Так розкидала доля нас по світу,
Що тяжко нам тепер зібратися,
Я посилаю всім Вам по привіту,
Заочі хочу привітатися.
В.Рибка
ID:
308969
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 25.01.2012 06:18:38
© дата внесення змiн: 25.01.2012 06:18:38
автор: vrach
Вкажіть причину вашої скарги
|
