Прийму згадку про тебе з серця свого...
Бо щось вже й більше не до того...
Я знов брешу сама собі,
Але ж набридло це мені...
Наскільки солодке й гірке кохання.,
Якби ж то більше, на той час, знання,
То я нізащо би тебе не відпустила..
Якби ж одразу зрозуміла,що любила...
Та досить мені лиш раз тебе побачити,
Щоб незадумуючись тебе пробачити..
Сум не дає мені спокою,
Й тішуся лише розлукою,..
На жаль...
На жаль...
