Йди-но звiдси, дитинко...
Тут сльози капають на очi,
з очей тече сум,
тут час зi скрипом
шкрябає серце.
Тут снiг не приносить щастя,
ковдри холоднi,
зими гарячi
i мрii виловлюють
як безпритульних псiв
на вулицях.
Тут не заспокiйливе в аптеках,
тут роздратоване у рiзних дозах,
в краплях та в пiгулках.
Iди звiдси, чуєш, допоки
можеш пiти.
Допоки бачиш сонце - свiтлим,
листя - живим, небо - нiжним.
Iди. Не озирайся....
