Втомилось літо. І від нас пішло
кудись за море, гори і кар*єри.
Хоч все минулось...Супер, що було!
І це ніяк не привід для істерик.
Нектар душі лишаючи бджолі,
сьогодні ми, як янголи, щасливі,
а райдуга - неначе літа німб,
хоча завжди їй передує злива.
Тож літо знає, що йому пора,
його частинка завжди буде з нами!
І не вмира, а тільки завмира
моя душа, зігріта кольорами.
Серпневий вечір вчасно відцвіте,
востаннє поцілує літній обрй.
А спогади на фото принесе
яскоавій осені, беззахисно-хоробрій.
