"Чудес не буває" - любив я казати, -
"Все можна гарненько логічно подати"
Та логік пасує над тим, що стається,
То правда чи сон? Це так є чи здається?
Всміхнешся до хмар, що зібрались невчасно,
Рукою махнеш - і навколо знов ясно.
Співпало? Чи дар твій чека визнання?
"Ти - відьма?" - спитаю розгублено я
Побачу, можливо, колись на мітлі
Із місяцем повним на задньому тлі,
Щелепа відвисне, забуду ім'я,
"Ти - відьма?" - спитаю розгублено я
Привидиться якось, муштруєш ти браво
Загін їжачків. Їм: "Наліво! Направо!"
Ти, я, їжачки - нічогенька сім'я! :)
"Ти - відьма?" - спитаю розгублено я
Я знаю, не відьма. :) Хоч лусни, хоч трісни
А всього того не побачу я, звісно,
Ти зілля не вариш, заклять не чаклуєш,
Так чим же отак от постійно чаруєш?
Я знаю, не відьма. :) Звичайне дівча.
Чудес, як відомо, немає... Хоча...
Не вмієш робити сапфірів із бруду
Та вносиш в життя моє часточку чуда