Сховалось сонце. Що ще? Відчай.
І більш нічого. А як далі?
Чи є на світі край печалі?
Шелестить вітер тихий, вічний.
Кого не розуміють люди,
Тому і нічого втрачати.
Кого поради запитати?
Таких нема й навряд чи буде.
Над твоїм небом також хмари?
Як дивно схожі ми з тобою…
Пора покінчити з журбою,
Щоб не раділи злі мольфари.
Жевріє сум в жовтих очах.
Ти також вірила й любила
І, як і я, ти не щаслива,
Бо загубила біль і страх.
У тебе дев’ять є життів,
Моє – одне. Скажи, чому
Світ залишив мене саму
На цім перетині шляхів?
Ходім! Не втомлені ще ніжки,
А ми живемо у Сахарі…
Пішли по сірім тротуарі
Білява жінка й чорна кішка.
11.10.2011р.
