Ми шукали зла корені люто,
І вбивали їх силою рук.
Але наше ім'я позабуто,
І затих давній запал і стук…
Вже не б'ється у грудях ідея,
Не нуртують думки в голові,
Але світло живе Прометея
Ми пронесли крізь темноти дні.
Ми чекали і вірили в чудо,
Ненастанно летіли вперед.
Але більше нас тута не буде,
Не відкриє закон Архімед.
Та ми знали, що зароджуєм нові
Зорі в душах стемнених людей,
І у кожній великій промові
Мав лунати заклик отсей.
Ми шукали утопію вперто,
І творили суспільство своє.
Але Царство Господнє заперто -
Власне царство у серці жиє.
Вже не б'ється у грудях ідея,
Де-не-де мисль мерехтить…
Та вогонь, що у нас Прометея
Жодній силі тепер не згасить!