картай себе за власні помилки!
бо за досвід треба ж заплатити?!
підпалюй спогадів німі рядки
та спробуй в спокої прожити
набридло? мало перспективи?
а що хотів від власного НіЩо?!
рахуєш поперечні зливи?
перемагаєш у словах? ТойЩо?
ті граблі, що розбили вчинки,
розкинуто на кожному кутку!
а в голові мелодія з пластинки:
"тримай! тримай мене за руку!".
з останніх сил себе тримаю -
зірвусь на що-небудь, спинюсь.
не відчуваю час - лише триваю,
впродовж бетону нишком прокрадусь.
заснути на руках у дива,
зробити голосніше тишу.
ось меланхолія тебе скорила -
перетворився на сіреньку мишу.
але ж не миша! не пацюк!
все до ладу у сіроманця.
зникає з погляду чийсь звук
і тикаєш у простір пальцем.
тікєш вовком від своєї зграї.
тобі давно в колорі сни не сняться.
продовжуй помилятись, сука, далі -
дурні лиш на своїх помилках вчаться.
