Не пам’ятаю. Ні, не пам’ятаю.
Туман минулого на серце не дави.
Я вже давно, спустивши ноги, скраю
Сиджу над прірвою до вічності і тьми.
Не пам’ятаю. Сядь зі мною поруч.
Чи дійсність очі коле? Що приводить в жах?
Ти - там, я – тут. На жаль, все, попри розпач,
Йде до кінця і тихо згасне в небесах.
І вже не треба ні добра, ні слави,
І тільки в думах в'язне вітру круговерть.
Посидь зі мною, дай мені наснаги
Зібрати мрії юні, що розбились вщент.
Не пам’ятаю їх, не пам’ятаю…
Бо пролетіло все, як з білих яблунь дим.
Мене того я вже не дочекаюсь,
Хоч я ще тут, та вже смиренно йду за ним.
