Небо вновь по-осеннему бледно.
На тропе жёлтых листьев ковёр:
А ведь недавно они были – на кронах.
***
Снова грусть посещает ночами.
День настанет, – она снова тут.
И она не похожа ни на чью.
***
Лишь на тихие думы наводит
Эта осень, её вдовий плач.
И, Боже, чем её утешить?
***
Восени, як буває, i зараз
Треба листя кидати вогню.
Тiльки в ньому зберiгаєтся пам’ять.
***
Так знайоме все: дивнi, чарiвнi,
Але сумнi цi думки, на жаль.
I лише навеснi журба буває свiтла.
***
Бабье лето – последняя радость.
Ещё ласково греют лучи.
И лишь теперь видна вся хрупкость бытия.
Андрєєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та ні, російське слово "бросать" занадто емоційно насичено навіть фонетично (та голосних звуку плюс два сонорних). Цим і хотілося загострити чуттєву сферу. Але, бачите, у україномовних людей відразу це викликає нарікання, а кожного разу доводити, що мені хотілося загострити... Ні вже. Та і потім, Ви абсолютно праві. Адже осінь припускає деякий спокій, упокорювання... Навіщо ж такі гучні слова та ще і на іншій мові? Правда, друкувався він в колишньому варіанті, ну та нехай на цей ресурсі буде так. Спасибі Вам за коментар і зауваження. Вони завжди корисні для мене, тому прошу Вас і далі заглядати до мене.
Я до Вас теж скоро дійду. 
Что же Вы так вздыхаете, словно последнюю осень представили? 
