Якого кольору небо забула,
Кольорових снів більше не бачу,
Зняла свою рожеву балетну пачку…
Сумна. В картоній коробці плачу.
В польоті загубила свої крила.
Спустошена. Знайшла собі могилу.
Ні, це просто яма…
В ній уже сміття і купа пилу.
Розучилася любити весну,
Кохати вірші і збирати квіти,
Сміятись, плакати,кричати,
Розучилась прекрасному радіти.
Десь розгубила пакет з почуттями,
Залишилась лише байдужість.
Багато злості…ні,скоріш ненависть.
Куди ж зникає ця проклята радість?!
Більш не люблю дивитися на зорі,
Немає радості від сонячного світла,
Не можу більш любити море,
Не відчуваю більше запах літа.