Кохала, вірила, чекала,
Лише тобою я жила,
Тебе із тисячі впізнала,
І враз залишилась сама.
Душі твоєї не ганьбила,
Подарувавши почуття.
В тобі я наче світ відкрила-
З тобою все моє життя.
Тепер приходиш ти щоночі
В мої безмежні диво-сни.
Цілуєш ніжно мої очі,
І залишаєш смак весни.
Без тебе сонце вже не гріє
І місяць в небі потонув.
В душі надія ледве тліє:
Як я кохала, не забув.
Я іноді до болю хочу,
Торкнути поглядом вуста,
Та одночасно розумію:
В твій світ дорога не проста.
Нехай тебе я залишила,
Та все ж не байдуже мені,
Бо ти любив, і я любила.
Чи ти один? А може,ні?
Твоє ім"я до болю рідне,
На склі помадою пишу.
Шматки пораненого серця
Тобі на пам"ять залишу...
То несвобода
Свiт i любов
Але ти в свiтi
I вже знайшов
Рiдного iменi
Звук i печаль
Що, його мовивши
Стiльки мовчав, -
стало б на вiчнicть
Мовчання твого
Що ж ти так легко
Втрачаеш його?
Світлого Різдва!
мріяна.... відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00