Невже не має вибору народ?
І українці тут лише гарматне м’ясо,
Кому потрібні з кров’ю нагороди,
Які на грудях брязкальця прикраси.
Я убиваю в собі все і кожен новий раз,
Болить так серце і картає груди;
З боліт нехай це принесе для нас:
Фінляндія це пам’ятає - гинуть наші люди…
Далека ніч і місяць у темній воді,
Під кригою снігів холодні заметілі…
Ярмом служили не свої меті,
І не собі ми забирали землі вільні.
Берези тихий шум в морі озер,
Ліси, річки - нові раби системі треба,
За це вкраїнський син і не один помер,
В останнє бачив хмари фінського він неба.
Не обійняв і не знайшов як обіцяв:
Вернуся мамо, моя жінко, мої любі діти!
Від пострілу упав того хто край свій захищав,
Тіло замерзло в холоді, лиш Бог душу забрав зігріти.
Пробачте, ні це не моя тяжка вина!
Фінляндіє, ти пам’ятаєш кожного свого героя сина,
І вічна пам’ять всім що впали у бою синам,
Рубцем на серці є для України кожна що загинула її дитина.
28.12.2010
пес: память українцям що воювали у цій війні, ті що вернулися і ті що ні
і особисто моєму дідові який був учасником тих подій
