На крилах могутніх у вирій лечу,
Несе мене сила кохання,
І так мені добре і все досхочу,
Бо я не ховаю зізнання
У тім, що Любов моя світу кричить
Весняного віршу рядками,
А серце у грудях невпинно бринить
Й до Вас промовляє словами:
- Не можна коритися смутку зими,
Давай підіймай свої руки,
Та й вітром думок своє тіло пройми,
Розвіявши холоду муки
Потрібно прекрасні, хоч трохи сумні,
Й розлукою зрошені очі,
Підняти до сонця, всміхайся мені,
Щоб Муза верталась щоночі...
Бо дама примхлива... А може то Він?
Чарівний із арфою хлопчик
До Вас завітав і б'є низький уклін,
Давай, починай перший стовпчик...
А вірші чудові у вічність летять, -
Усіх почуттів моїх сила
І хочуть так сильно й безмежно кохать
На білих зізнаннями крилах
24.03.2010
С пояснением яснее, но тогда нужен предлог: На б1лих,З з1знаннями,крилах.
Тоже какая-то бурда...Вот,сам себя впряг,
а оно мне надо? Ваш стих-Вам и думать...
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
то таке мислення... асоціативне... іноді ще зустрічається на наших теренах, але майже вимерло під тиском стандартів і догм... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164621
але ж Ваша правда... нащо воно Вам?
