. "Життя це вічне повторення часу,...
Що спіраллю іде в безконечність віків."
Ні, ми не вмираєм...
Ми вашою тінню стаєм
І переходим в божественну масу...
А час уже не для нас.
Єдине, що маєм -
Це безконечність від часу.
А потім вплітаємся ми
У промені сонця,
В цвітіння весни...
Ми стукаєм в ваше віконце
Променем місяця,
Голубиним крилом...
Ми безконечно стелемо дні
На ваші щоденні дороги...
(Не поминайте нас злом),
Ми порохом впали самі
Під ваші натомлені ноги.
Тепер ви живете за нас...
І ловите сонця проміння,
А наші здобутки, як час
Незримо падають в ваші долоні...
Ви б'єте ногами те ж саме каміння,
А роки, як вічний каркас,
Стеляться сріблом
На вашіі скроні...
... Ви рукою махніть
І відчуєте дотик...
Невидимих рук
І минулих століть...
Ви гляньте уважно,
Підгляньте чуть-чуть,
Як дитя відкриваючи ротик,
Ловить безконечності
Істини суть,..
І біжить по дорозі відважно.
Ми підставили руки,
Ми бережем його від падіння.
І це наші вже муки,
Щоб не було каміння
На його нелегкому шляху...
... Ми ніколи не мрем...
Ми лиш вплітаємся в тінь
Безконечного часу.
В різних вимірах вічно живем...
В потім проростаєм у весняну цвітінь,
В золотисто-яблучну масу
І гарячим наливом
Обпікаємо руки
Малятам,
Що в школу ідуть
До свого...
Першого класу.
Ми не знаємо горя,
Ми не знаємо мук.
Ми черешнями зрієм
В твоєму дворі.
Це тисячі наших
Простягнутих рук
Вишні несуть
Твоїй дітворі...
Це наш голос звенить
Солов'я переливом...
Хто зупинить цю мить,
Коли сонце цілує
Заквітчану ниву...
І стискається серце
Жіноче від муки,
Від пісні природи, весни...
Це наші невидимі руки
Вам навівають лагідні сни...
Ми піснею линем з небес,
Захмелілого літом,
Голосистого... солов'я,
Щоб голос його ніколи не щез...
І не нудьтеся світом,
Коли завтра це буде
Вже пісня твоя...
... Так! Ми відходимо в тінь
І рідня за нами тихо заплаче...
А за нами підуть
Ряди інших уже поколінь
В яких жити ми будем неначе...
Ми повернемся вітром,
Тихим шелестом вишень в саду.
Ми станемо місячним світлом
І будемо крайні
В безконечному цьому...
Перетворень ряду.
Прочитала через "переводчика",который оставляет желать лучшего....очень жаль...потому что не получилось насладиться, такие стихи вселяют надежду и утешают.
Володимир Кухарчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо за попытку понять суть стиха
Как компенсацию за труды могу предложить мои стихи на русском языке.
Володимир Кухарчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі за теплий комент. Цей вірш я посвятив памяті батька. А те, що Ви взяли його в "вибране" заставило мене ще раз уважно прочитати. І я дещо в декількох місцях трохи його змінив. Надіюсь не на гірше. Як Ваша співпраця з видавництвами?.. Заходьте!
......................................................
