І знов один я у своїй кімнаті
І знов лежу із відкритими очима
Все думаю про неї
Ніяк не можу я її забути
Ніяк не викреслю із свого життя
Хоть біль вона мені принесла
Хоть серце кров'ю налила
А всеодно забути я не в змозі
Ту любов, що в нас була
Як важко думати, що вже не разом
Як важко знати, що вже не моя
Як важко вбивати у собі любов
Ту, яка палала палки вогньом
Та все кінець, це крапка...тьма
Без неї життя, це вже не життя
Немає кохання, а тільки тьма
Та вот у тій тьмі - в кінці
У самому, самому кінці
Жевріє жар малий надії
І з кожним днем він все марніє
Та нехай марніє...
Нехай він здохне там, той жар надії
Нехай там буде повна тьма
Така чорна, як смола
І як я зможу все забути?
І як я знов почну життя своє?
Не знаю...
Але завжди, вже буду знати
Як важко біль в собі тримати.
