То вересня день був останній
тому десять років назад,
я взнав, що ти в мене з'явилась,
й в душі восени розцвів сад.
---------------------------------
Тебе ми Іринкой назвали,
що "спокій" і "мир" означа,
та сумно з тобою не б́уло,
веселе росло дитинча.
----------------------------------
В два рочки пішла у садочок,
у школу- шести не було,
частіше була ти слухняна,
бувало- робила назло.
----------------------------------
Бувало як ти неслухняна
я міг тебе вдарить- ти вплач,
тепер про це дуже жалкую,
за це мене, доню, пробач.
-----------------------------------
Та я тобой з́авжди гордився,
що є ти у мене така
і дякую Богу за те я,
що є така в мене донька.
------------------------------------
Життя так в подальшому склалось-
для мами твоєї я вмер,
живу тепер дуже далеко,
сумую без тебе тепер.
-------------------------------------
Не можу тебе часто бачить,
обнять, пожаліть, пригорнуть,
за тебе болить моє серце,
коли я не можу заснуть.
------------------------------------
Спілкуємось лиш телефоном,
твій голос сопілкой звучить,
здається ти рядом зі мною,
два кроки лиш варто ступить.
------------------------------------
Насправді ж то є кілометри,
там Миргород, тут лише Стрий,
до тебе так їхать далеко,
не вкластись у мій вихідний.
--------------------------------------
Вдається з тобою зустрітись
на рік один раз чи то два,
і вітер майбутнього, доню,
невтішні думки навіва.
--------------------------------------
Якщо мені Бог дасть прожити
принаймні ще тридцять років,
то зможу тебе я побачить
лиш тридцять чи сорок разів.
--------------------------------------
Та як же це, донечко, мало
за майже іще пів життя,
як важко тримати на серці
такі непрості почуття.
--------------------------------------
То ж знай, я без тебе сумую,
маленька, принцесо, моя,
ти в серці моїм і у думці,
бо л́́юблю тебе дуже я!!!
--------------------------------------
17-19.01.2009р.
О.В.Рожко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зустрічалися в середу на весіллі у брата,відпустила її мама,хоч і знала, що я там буду.Поспілкувались нормально, хоча татом називає нехотя, майже через силу.Надіюсь, з часом все зрозуміє.
Оценка поэта: 5 Как я тебя понимаю, у самого средняя дочь далеко. А родить можно, но боль и любовь к детям всеравно останется. Стих просто рвет душу... За наших детей. P.S. Завтра моей младшенькой 2 года.
О.В.Рожко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
jamp,поздравляю твою доченьку с днём рождения, пусть растёт здоровой и красивой.Спасибо за добрый отзыв.Конечно, можно нарожать ещё, но от этого-то боль от разлуки с первым ребёнком никуда не денется.Удачи тебе
