Давай розмалюємо людей,
Ти знаєш, як їм сьогодні важко,
У світі чужих очей,
І кава – лише в одну чашку …
І навіть якщо усі поруч,
Хтось двері невчасно закрив,
Хтось голосно крикнув праворуч,
Зламав хтось, що ти так любив …
Це сталось мабуть ненавмисно,
У цьому немає зла,
Та все стало надто чисто,
Не раді тут кольорам …
Давай розмалюємо місто,
Спочатку мені посміхнись,
А ще обійми урочисто,
А ще трішки смішно пройдись …
Це мабуть усе зрозуміло,
Все сірим стає у війну,
Та люди нас раптом почули,
Прогнали з думок сірину …
Радіють, коли хтось за руку,
Цілує дівча в перший раз,
Хтось вірить в недовгу розлуку,
Настав розмальований час …
Червоним буде поцілунок,
Ледь синім обійми зроблю,
І жовтий тепер подарунок,
Лиш чорну залишу війну …
Музичне прочитання з допомогою ШІ
*розмова з донькою уночі
дякую ...
я це називаю музичне прочитання вірша разом з ШІ ...
насправді ми разом з цим паном дуже довго вибирали і відхиляли ...
зійшлися на мінімалізмі
і тут був ще третій не підозрюючий нічого співавтор