Я читав ці скрижалі в якомусь зі снів
Я дивився у небо очима прицілу.
Я героєм в новели піти не зумів.
Мої нерви струною звучать знахабніло.
Я співаю відлунням старих поїздів
Я мовчу, як патрон перед стратою зранку.
Я - незаймана шістка в колоді тузів,
Щоб роздача велася в цю ніч до останку.
Я живу порожнечею темних кутів.
Шаленію від кайфу тремтячого тіла.
Якщо ти знаєш ціну розсипаних слів
То назви. Я сплачу, бо вже здавна кортіло.
Я мовчу в чистоті обгорілих воріт.
Там, де відповідь - вбивця питанням і стрілам.
Як виходиш чекати з початком зорі,
Значить пам’ять про нас та війна не згасила.
Ти ламаєш свій рок, наче двері з плеча.
Навіть смерть відступає, немов від пожежі.
Ні удача, ні бог не причетні. Хоча,
Може просто ти сам забуваєш про межі?
