Осінь плаче гіркими сльозами,
Простеляє тумани лугами,
Сум осінній блукає за вікнами,
Та ми щастям з тобою повінчані.
Не страшні нам осінні печалі,
Де любов свою в грозах купали,
Там калина була наречена,
Небо падало в очі натхненно.
Тут нас зоряне небо вкривало,
І сердець наших стук відчувало,
Хай осінні тумани блукають,
Ту дорогу в любов не сховають.
Ти для мене назавжди єдиний,
Сизокрилий, мій голубе сивий,
Манить неба осіннього казка,
Зупинись наша осінь, будь ласка!
Ще не варто так в зиму спішити,
Дай набутися вдвох й долюбити,
Осінь щедро теплом огортає,
І весна ще в серцях розквітає.
Галина Грицина.
