Червоніє вигнанець,
Чи співає пісень?
Вже рудими бровами
Пригнічені шори.
Чорний берег, як бранець,
Як світу мішень
Вже чаклує в імлі
Над продовженням драми.
Знову линуть депеші
З далеких глибин,
Знову б’ють сургучем
По під хмари в незвідане,
Жовте тіло земне
Під осіннім дощем,
Розчиняється вщент,
Наче в золоті мідяне
Та за краєм небес,
У скальдичних горах,
Там, де справжнє як хміль
Служить гоголю-моголю,
Вже чекає початку
В кужівці кужіль,
Щоб мотати буття
Над кривою дорогою…
