Осіння пора завжди всіх зачаровує,
Як фея у казку чудову зове,
А там так прекрасно, аж дух перехоплює,
Тоді забуваєш здається про все.
Золотом, золотом все тут прикрашено,
А краплі роси, немов справжній кришталь,
Рубінову ватру калина розпалює,
Яка забирає і смуток й печаль.
Листочки кленові, як ті парашутики
Падають долу багряним дощем.
Ніколи-ніколи уже не забудеться
Такої краси неповторний фрагмент.
