[Verse>
В сивих горах, чиї спини лісами покриті
Де золотом листя з крон опадає,
Збирав Перелесник сльози пролиті
Сльози дівочі, яких він жадає.
Якось у полудень на краю села
Зустріне він дівчину коло джерела.
Кохання як блискавка у небесах…
Покличе її Перелесник в ліса.
В променях сонця так тепло і ясно
Юна дівчина невинна й прекрасна.
Але сталось так, що заручини мала…
Обійнявшись стояли жива та примара.
[Chorus>
Оженити місяць із сонцем…
Чи таке буває?
Але ходить мертвий до живої,
Бо її кохає.
Втрачене кохання - наповнюється віддчай.
Надприродний світ – це крок у потойбіччя.
[Verse>
До неї вночі Перелесник зійде,
Зорею летючою спаде межи хмарами.
Не дияволом з’явиться він марою прийде,
Щоб бути разом коханцями парою.
А на ранок, як треті співатимуть півні,
Перелесник той зникне, а дівчині
Уквітчаній, вбраній самій засинати
Сном камінним і забувати,
Чому вона стала бліда мов сновида
В чому її лихо та іншиї біди.
[Chorus>
Оженити місяць із сонцем…
Чи таке буває?
Але ходить мертвий до живої,
Бо її кохає.
Втрачене кохання - наповнюється віддчай.
Надприродний світ – це крок у потойбіччя.
https://www.tiktok.com/@greydayman
