Вона йому відверто каже: «Так,
В тобі багато протиріч і треби,
Щоб бути поряд юності моєї.
Мені ж потрібен персонаж вертепний,
Простий і зрозумілий наперед.
Тобі ж, це явна похвала, ніж виграш».
«Та зрештою, а що поету виграш?
Отримати і втримати навік — таке ж безглуздя,
Як жити словом, маренням без сну
І пити сонце, замість ніжних вуст.
Поет не прагне вдовольнити спрагу.
Він п’є спочатку, далі лиш смакує».
«О, Боже мій,
Коли б уміла гарно говорити
Сказала б точно так, як ти сказав,
Щоби відвертість підказала вибір,
Нехай одна софістика у ній.
Та я до слова все ж таки спитаю
(Хай буде чесна вдповідь твоя):
Ти смакувати, чи надумав пити?»
«Що скаже Ванда?»
«Ванда скаже пити».
10.02.2024
розмови розмовами, дійшло до діла?
