У довгих коридорах із дерев
У кронах з бетонних балконів
На дні невипитої, кожної холодної
Такої гіркої і якої ж солодкої
У тій траві, тепліше всіх пожеж
В десятиліттях що нас поховали
У кожній букві і авжеж
У всіх містах, де ми блукали
Під ковдрами холодних спалень
І килимами що вели до вівтаря
Жили й повільно помирали
Всі істини і всі можливі правди
Ким є насправді ти і я.
