Я в темряву пірнув.
Як вислизнув - не знаю.
У мареннях - якісь уколи й лікарі .
І психіатрів труд на мене вже чекає -
Я розум розгубив й зібратися не зміг.
Старе кохання, ніби павутиння,
Оплутало думки: навіщо те життя?
Бажав душевне полишити зубожіння,
Ще трохи і пішов би в небуття.
Чи то не встиг, чи то не стало волі,
Лиш пам'ятаю вибух в голові.
Ні світла, ані болі.
Лиш темрява в очах.
Який же я дурний....
