Гаспара Стампа V. Коли дивлюсь я на свого синьйора
Коли дивлюсь я на свого синьйора, ніби
дивлюсь на небо. Бачу сонця лик чудовий;
і очі схожі з зорями; в звучанні мови
гармонія, що мови Аполлона гідна.
Коли буває він обурений чи гнівний,
це віхола й мороз, це блискавки і громи;
але погожий день і любощі відомі
прорвуть його завісу гніву неодмінно.
Навкруг весна і квіти розквітають
і знову змушують цвісти мою надію,
і обіцяє він, що буде так віднині.
Але услід зима несе жахливі зміни,
грозить позбавити тепла, і розумію,
що найщедрішу нагороду я втрачаю.
Граф Антоніо Рамбальдо ді Колальто написав про свого предка Коллальтіно Коллальто: "З ранніх років Коллальтіно виявляв велику схильність до наук, був витонченим і розсудливим поетом і не менш доблесним капітаном. Він перейшов на військову службу до Генріха II, короля Франції, і був ним дуже люблений і відзначений... Він був вродливим чоловіком, мав елегантну поставу, благородні і дуже гарні манери, мав репутацію щедрого лицаря, покровителя літераторів. Його сонети розміщені в різних збірках у невеликій кількості не тому, що він мало їх написав, а тому, що був настільки скромним, що вважав за краще не публікувати їх". Насправді його сонети були доволі посередніми. І хоча він за життя заслужив чимало добрих відгуків про себе, найбільшу славу принесли йому сонети Гаспари Стампи.Gaspara Stampa V. Io assimiglio il mio signor
Io assimiglio il mio signor al cielo
meco sovente. Il suo bel viso è ’l sole;
gli occhi, le stelle, e ’l suon de le parole
è l’armonia, che fa ’l signor di Delo.1
Le tempeste, le piogge, i tuoni e ’l gelo
son i suoi sdegni, quando irar si suole;
le bonacce e ’l sereno è quando vuole
squarciar de l’ire sue benigno il velo.
La primavera e ’l germogliar de’ fiori
è quando ei fa fiorir la mia speranza,
promettendo tenermi in questo stato.
L’orrido verno è poi, quando cangiato
minaccia di mutar pensieri e stanza,2
spogliata me de’ miei più ricchi onori.
