Коли дивлюсь я на свого синьйора, ніби
дивлюсь на небо. Бачу сонця лик чудовий;
і очі схожі з зорями; в звучанні мови
гармонія, що мови Аполлона гідна.
Коли буває він обурений чи гнівний,
це віхола й мороз, це блискавки і громи;
але погожий день і любощі відомі
прорвуть його завісу гніву неодмінно.
Навкруг весна і квіти розквітають
і знову змушують цвісти мою надію,
і обіцяє він, що буде так віднині.
Але услід зима несе жахливі зміни,
грозить позбавити тепла, і розумію,
що найщедрішу нагороду я втрачаю.
[i]Граф Антоніо Рамбальдо ді Колальто написав про свого предка Коллальтіно Коллальто: "З ранніх років Коллальтіно виявляв велику схильність до наук, був витонченим і розсудливим поетом і не менш доблесним капітаном. Він перейшов на військову службу до Генріха II, короля Франції, і був ним дуже люблений і відзначений... Він був вродливим чоловіком, мав елегантну поставу, благородні і дуже гарні манери, мав репутацію щедрого лицаря, покровителя літераторів. Його сонети розміщені в різних збірках у невеликій кількості не тому, що він мало їх написав, а тому, що був настільки скромним, що вважав за краще не публікувати їх". Насправді його сонети були доволі посередніми. І хоча він за життя заслужив чимало добрих відгуків про себе, найбільшу славу принесли йому сонети Гаспари Стампи.[/i]
[b]Gaspara Stampa V. Io assimiglio il mio signor[/b]
Io assimiglio il mio signor al cielo
meco sovente. Il suo bel viso è ’l sole;
gli occhi, le stelle, e ’l suon de le parole
è l’armonia, che fa ’l signor di Delo.1
Le tempeste, le piogge, i tuoni e ’l gelo
son i suoi sdegni, quando irar si suole;
le bonacce e ’l sereno è quando vuole
squarciar de l’ire sue benigno il velo.
La primavera e ’l germogliar de’ fiori
è quando ei fa fiorir la mia speranza,
promettendo tenermi in questo stato.
L’orrido verno è poi, quando cangiato
minaccia di mutar pensieri e stanza,2
spogliata me de’ miei più ricchi onori.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2024
автор: Зоя Бідило