Я розмовляю із тобою
Про те, що жевріє в душі,
Своїх думок була рабою -
З тобою чую: "відпусти".
Тобі довірила найглибше,
Та не єдине, що було;
В житті моєму вітер свище -
Закриюсь, збережу тепло.
Ти чуєш? Так? Можливо віриш,
Можливо я-таки сама
Знайшла тебе...А чи не більше
Ймовірності зійти з ума...
Читаєш, думаєш: "ну, дивна",
А я писатиму вірші.
Смішна, доросла та наївна,
Живу на відчутті межі.
