Закрутила віхола снігом уночі.
Телевізор вимкнений, радіо мовчить.
Поринаю в спогади я у напівсні,
Проступають о́брази крізь холодний сніг.
Бачу, ніби в мареві, хатку, де я ріс:
Сніговії хмари там підпирає ліс,
Поле чистим аркушем з небом в унісон
Віхолу спроваджують аж за горизонт.
У борні з морозами грубка гоготить
І вода колодязна в чайнику кипить,
Звіробоєм з липою пахне заварни́к,
Кіт мурчить під свиткою – від негоди втік.
Поверни, хурделице, часу плин назад!
Хай в минуле ве́рнеться зимний снігопад,
Щоб дитинства о́брази в серці ожили
І ночами знов мені спати не дали.
Віхола завіяла, замела стежки,
Через сніг полинули думи навпрошки.
Оживають спогади щемом у душі –
І лягають сповіддю на папір вірші́.
Грудень 2023 року
