Замерзли сльози у різдвяної зими,
Учора ще лились дощами.
Засяяли із ранку килими,
Такі слизькі дороги під ногами.
Дерева стогнуть, втрапили в полон,
Тягар льодовий міцно обіймає.
Реальність блиску, мов казковий сон,
Ще й вітер ніби грається, гойдає.
Завмерли трави, мов застигли у льоду,
Тополю в різні боки вигинає.
Така краса приносить лиш біду,
Крихкі дерева і кущі ламає.
Голодні гави розлітались навкруги,
Шукаючи собі якусь поживу.
Вербові коси, як замерзлі батоги,
Немов дивуються скляному диву.
8.01.24р. Олександр Степан.
