Стрічаючи день черговий,
Радію я, що ще живий,
Що крізь думки та почуття
Вирує у мені життя.
Хай він в минуле теж піде́,
За ним наступний надійде́.
І буде доти так тривать,
Допоки буду поживать
На світі, доки вже мене
Смерть наглая не проковтне.
Це станеться в моїм житті
Єдиному у майбутті,
Та доки я ще наяву
В човні життєвому пливу,
Я так, як будь-хто, кожен з нас,
Повинен цінувати час,
Його мить кожну – все життя
На цьому світі, до пуття,
А не абияк проживать,
Належним чином працювать,
Бо тільки праця нам усе,
Що прагнемо ми, принесе.
Цього не досить тільки знать.
Знання ці слід застосувать
На практиці, як всі знання,
Що здобуваємо щодня
Всі ми впродовж всього життя.
Адже до нього вороття
Повік не буде, як мине,
Тому що в нас воно одне.
Євген Ковальчук, 20. 10. 2020
ID:
1002371
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.01.2024 20:14:20
© дата внесення змiн: 05.01.2024 20:14:20
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
