Стрічаючи день черговий,
Радію я, що ще живий,
Що крізь думки та почуття
Вирує у мені життя.
Хай він в минуле теж піде́,
За ним наступний надійде́.
І буде доти так тривать,
Допоки буду поживать
На світі, доки вже мене
Смерть наглая не проковтне.
Це станеться в моїм житті
Єдиному у майбутті,
Та доки я ще наяву
В човні життєвому пливу,
Я так, як будь-хто, кожен з нас,
Повинен цінувати час,
Його мить кожну – все життя
На цьому світі, до пуття,
А не абияк проживать,
Належним чином працювать,
Бо тільки праця нам усе,
Що прагнемо ми, принесе.
Цього не досить тільки знать.
Знання ці слід застосувать
На практиці, як всі знання,
Що здобуваємо щодня
Всі ми впродовж всього життя.
Адже до нього вороття
Повік не буде, як мине,
Тому що в нас воно одне.
Євген Ковальчук, 20. 10. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2024
автор: Євген Ковальчук