Слева просыпается на восходе
внутри фарфоровой зимы тела,
постепенно поднимается высоко.
Мы с дедом идём на базар за лавашем:
горячий, ещё можно обжечь пальцы,
до сих пор ощущаю его свежеиспеченный запах.
В полдень пульсирует синими тенями на снегу.
Река искрится, словно холодный леденец.
Синица сядет лишь на ладонь без рукавички,
поэтому я её потеряю – наденет ветка куста.
Вечером справа щека у неба горит:
снег ещё розовый, окон мандарин.
Следы впитывают в себя сумерки,
холод забивает дыхание,
рукавичка в тепле улыбается:
до завтра, говорит.
2023
(Перевод с украинского)
Внутрішнє сонце
Ліворуч прокидається на сході
у фарфоровій зимі тіла,
повільно високо підіймається.
Ми з дідом ідемо на базар по лаваш:
гаряче, ще можна опекти пальці,
досі чую його свіжоспечений запах.
Опівдні пульсує синіми тінями на снігу.
Річка іскриться холодним льодяником.
Синиця сяде тільки на долоню без рукавички,
тому я її загублю – одягне гілка куща.
Праворуч увечері щока неба аж горить:
сніг ще рожевий, вікон мандарин.
Сліди всотують в себе сутінь,
холод забиває дихання,
рукавичка у теплі усміхається:
до завтра, каже.
