Даремно ти не скаржся.
Мовляв, так важко жити!
А все ж таки наважся
Хоч перший крок зробити
До світлого лиш щастя,
Якого так бажаєш,
Щоб зникли всі нещастя,
Які ти нині маєш.
Само ж воно не прийде
До тебе дня одного.
Повір, цього не вийде.
Упевнено до нього
Ти маєш прямувати,
Долаючи завади,
Що прийдеться стрічати
На тім шляху, заради
Того, щоб досягнути
Все ж щастя неземного,
Аби щасливим бути
Впродовж життя усього.
Дійти до нього вдасться,
Якщо не зараз – згодом
Тому лиш, хто не здасться
Упевненим йти ходом,
Упавши, враз уставши,
Здолавши всю знемогу,
І далі прямувавши
До щастячка порогу,
Який уже видніє
Тобі десь із-за рогу.
Хто здатись не посміє,
Пройде́ усю дорогу,
Здолавши всі нещастя,
А скаржитись не буде
Лише, то той до щастя
Одного дня прибуде.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2020
