ОПОВІДАННЯ
Це було взимку, в місяці лютому. Четвертокласниця Вікторія зайшла до своєї класної кімнати першою. За нею до класу влетіла маленька пташка. Вона покружляла над партами, а тоді всілася на вчительському столі. Дівчинка збентежилась. Вона не знала, що їй робити. Стояла хвилину, не рухалась. А тоді оговталась, придивилася до пташини і зрозуміла, що це синичка – спинка сіра, груди – зелені. Не підходила до неї, боялася злякати.
До класу почали прибувати діти. «Синичка! Синичка!» – кричали вони. Дехто стрибав від радості. Дехто плескав у долоні. А дехто тихенько йшов до свого місця, не хотів лякати пташку.
Коли до класу ввійшла класна керівниця четвертокласників – Галина Яківна, діти навперебій почали їй розповідати про синичку, яка залетіла до них зранку. Вчителька усміхнулася.
- Напевне, це щось означає, - мовила. - Зараз подивлюся в Інтернеті. О, знайшла. Якщо синиця залітає в будинок, буде якась новина чи гість прийде. Думаю, нас чекає приємна новина або приємний гість.
- Так! Приємна! – закричали деякі.
- Що ж нам робити із пташкою? – спитала Галина Яківна.
- Давайте залишимо її у класі, - сказала Софія.
- Годуватимемо її, напуватимемо, - мовила Вікторія.
- Вона ж нам буде заважати проводити уроки – літатиме, співатиме, випорожнятиметься де-будь.
Діти засміялися, а тоді задумались.
- Я можу принести клітку, - мовив Павлик. - Поселимо її там. Прибиратимемо за нею по черзі.
- Сподобалася вам синичка?
- Так! Так! – закричали учні.
- Що ж, хай сьогодні побуде в класі. Ви поспостерігайте за нею. Гаразд?
- Добре, - відповіли діти.
Почався урок української літератури. Діти читали вголос по черзі оповідання про зиму. Пташка недовго слухала. Здійнялася вгору. Почала літати туди-сюди. Сіла на шафу, потім на карниз, а тоді на лампі денного світла вмостилася. На перерві підлетіла до вікна, почала бити дзьобом об шибу.
- Може, вона пити хоче? – спитала Тетянка.
- Зараз я їй до мисочки, в якій розбавляю фарби, наллю води, - сказав Іван.
- Візьми краще блюдце з-під кактуса, - мовила вчителька. - Твоя мисочка може містити залишки фарби.
Іван послухав. Взяв блюдце, налив до нього води з-під крану й поклав на підвіконня. Пташка не стала пити. Знялася вгору.
Почався урок математики. Синичка сіла на великий вазон. Але недовго на ньому сиділа. Послухала тему уроку й умову до задачі, яку вчителька пропонувала розв’язати, і знову забила дзьобом у шибку.
- Діти, думаю, нам слід випустити пташку надвір, - сказала Галина Яківна.
- Але чому? Ми її вже встигли полюбити, - мовила Анна. - Хай залишається у класі. Надворі сьогодні морозяно, їжу синичці важко буде знайти.
- Ми можемо їй щось смачненьке з їдальні на перерві принести, - сказав Роман.
- Гаразд. Спробуємо спершу погодувати пташку. А тоді вирішимо, що з нею робити.
Діти хотіли взяти синичці гречку, яку їм в їдальні дали на сніданок, чи хліб свіжий, але вчителька сказала, що цього пташці не можна давати. Вона попросила в кухарки сухарик і маленький шматок несоленого сала. Кухарка дала це вчительці. вона віднесла пташці. Подзьобала синичка принесене їй. Попила й води і хвилин п’ятнадцять на третьому уроці – уроці української мови, не літала – ходила по підвіконню, сиділа на ньому. Та потім знову почала стукати дзьобом у вікно, здіймати крила вгору, метушитися.
- Що робитимемо з пташкою? – спитала Галина Яківна у дітей.
- Павлик завтра принесе клітку. Поселимо її туди, - мовила Вікторія.
- І тоді вона не літатиме по класі під час уроків, - додав Іван.
- Ми її любитимемо, годуватимемо, прибиратимемо за нею, - запевнила вчительку Іринка.
- Хай живе в нашому класі, веселить нас! - випалила Софія.
- Але чи синичці захочеться у клітці жити? Вона ж звикла до волі. Давайте поміркуємо над цим. У кожного з вас, діти, є батьки, які люблять вас, піклуються про вас. На мить уявіть собі, що вони вас нікуди з дому не відпускають – ні до школи, ні в магазин, ні надвір погуляти, а тримають весь час у домі. Вам би таке сподобалось? – спитала Галина Яківна в учнів.
Діти замахали головами.
- Треба випустити синичку надвір, - сказав Павлик.
- Мабуть, таки треба, - погодилася з ним Софія.
- Я рада, що ви це зрозуміли. Але ви можете, якщо захочете, повісити на дереві, що стоїть біля нашого вікна, годівничку і класти туди корм, - мовила вчителька.
- Хочемо цього! – закричали діти.
- Мій тато змайструє годівницю, він усе вміє робити, - сказав Павло.
- Домовились, - зраділа Галина Яківна. – Синицю випускаємо!
На перерві вчителька відчинила вікно. Пташка не відразу вилетіла, пройшлася по підвіконні зліва направо і справа наліво, на дітей глянула, а тоді затріпотіла крильми й кинулася в обійми волі.
- Ми повісимо для тебе під вікном годівничку! Прилітай до нас, синичко! – крикнула пташці вслід Вікторія.
Ввечері Павликів тато змайстрував удома годівницю для синиці. На дерево її повісив завгосп школи вже наступного дня зранку.
А в той день, коли пташка по класі літала, до 4 класу і справді приємний гість навідався на останньому уроці. Це був батько учня Івана Петришина. Він приїхав напередодні з передової (це було у 2023 році, в час російсько-української війни) на 10 днів у відпустку. Пан Мирослав передав дітям подяку від воїнів своєї бригади за малюнки та різноманітне печиво, яке вони надіслали їм на Різдво. Воїн ЗСУ пригостив учнів 4 класу цукерками. Коли він прощався з дітьми, то крикнув: «Слава Україні!» «Героям слава! – відповіли вони. Тоді пан Мирослав продовжив: «Україна…» «Понад усе!» - прокричали учні. Син підбіг до батька.
- Люблю тебе, татку! – мовив.
- І я тебе, й усіх діток!
- Дай, Боже, пане Мирославе, щоб війна в Україні якомога швидше закінчилася, щоби правда перемогла брехню, світло – темряву, і всі наші воїни повернулися до своїх сімей, - сказала вчителька.
- Дай, Боже, - мовив захисник. Він обійняв Галину Яківну і вийшов.
А синичка вже наступного дня прилетіла до годівнички. З’їла корм, який їй наклали діти, і відбула. Підгодовували її четвертокласники й усі, хто хотів, до того часу, поки надворі не потепліло.
ID:
997417
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 30.10.2023 22:29:09
© дата внесення змiн: 31.10.2023 19:37:24
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
Красиво.
