То що ж ховає львівська ніч?
Кохання, пристрасті, зітхання
Чи, може, зранені серця,
Гіркії сльози і страждання?
У тиші ночі є усе,
Як в кожного із нас в житті.
А львівська ніч ховає те,
Що вдень ховаєм ми самі.
Такі от ночі створив Бог,
Щоб їх прожити із коханим.
Рука в руці, лише удвох
Від почуттів своїх буть п’яним.
Для чого ночі ті мені,
Якщо тебе немає поруч
І серце тихо в самоті тріпоче,
Наче в клітці голуб.
Чому не сплю, дивлюсь на зорі,
А ти далеко десь сумуєш.
А я не знаю, де ти є
І, взагалі, чи ти існуєш!
Коли ж вже знайдеш ти мене?
Без тебе досить тяжко жити.
В обійми хочу я твої,
Щоб моє серденько зігріти.
Коли, нарешті, я знайду
Тебе серед чужих облич?
Шукай мене, знайди мене
І крізь вітри мене поклич...!
