Щось над вухом прогуділо,
Щось ся шумно пролетіло.
Ледве чутно легкий стук,
Приземлився на гілку жук.
Величенький ще й рогатий,
Забіяка він завзятий.
Став на лапки обдивився,
Чи суперник не явився.
Поводив довкіл вусами,
І поцокавши рогами:
- Я нікого не боюся,
З ким завгодно поборюся.
Він не довго веселився,
Інший жук йому явився.
Схожий в капельку води,
Як близнята — два брати.
Шлях не хочуть уступати,
Два суперники рогаті.
На задні лапки повставали
І грозилися рогами.
Не терпіли - стій не стій,
Обоє кинулися в бій.
Вони труться бік до боку,
Це була лише морока.
Обоє вперті, хай їм грець
І прийшов би їм кінець.
Вони щепились рогами,
Та й упали вверх “ногами”.
Самім піднятьсь їм ніколи,
Для їх “ніг” нема опори.
Я підняв, їх роз’єднав
І в різні сторони поклав.
