Ти стояла у моря одягнена в плаття,
Посміхаючись хвилям у ніг.
Сонце тільки вставало,
Ти рукою махала,
Дивлячись в бік кораблів.
На обличчі рум‘янець,
В очах видно світ,
Як своя у воді танцювала.
Ти як шум всіх дощів,
Ніби диво із снів,
Невтриманий дух всіх вітрів.
Пісок ноги нагрів,
Вже нема парусів,
Ми залишились тільки у двох.
Ти згадали ті дні, як співала мені,
Про самотні пригоди човнів.