блажен хто вірує! та тричі ідіот
хто якось раз на обраній планеті
зневаживши природи вир на злеті
їй додає від серця нечистот
о Господи! багато цих істот
не злічить ратуша свої труди чисельні
й думки підскакують як краплі на пательні
б’ючи в потилицю від тих рясних щедрот
тож мруж очиці і кури в рукав
щоб голуб сизокрилий з неба впав
і нездійсненне трапилося знову
допоки в вірі ще не заблукав
там де гріхи нам вітер відпускав
якщо вже думка не тотожна слову
271222
P.S.
із циклу :
"Довільні та сумні наслідування"
