Десь у Лаврі за дверима
Заховали молодицю.
За іконами,за храмом
Та за дзвоном похованим.
Десь у Київській та й Лаврі
Молодиці очі гарні
Вже не світять, вже не бачать
І коханому не дячать.
У покоях похованих
Безліч мужів та коханих
Хочуть бачить молодиці
"Чи не моя круглолиця?".
Ну а вірний та бажаний,
Наче смерть, блідий,поганий.
Вже послабшав неподужав
Бо не бачить в собі мужа.
Ну а як же мужа бачить,
Коли очі більш не дячать?
Не бажають та не хочуть,
На спочині кожні ночі.
І вже більш не рідна хата,
Бо кохана похована.
І батьки не рідні,села,
Коли в Лаврі душа вмерла.
Десь у Лаврі за дверима
Заховали молодицю,
На роботі в проскорниці
Ген забили круглолицю.
