За що ж ти так завдала мені болю,
Кипить в душі образи ураган.
Не допущу, не здам себе в неволю,
Не дам втоптати гідності талан.
В пориві злому вдарила як скерцо,
Відгомоном защемлена душа.
Стрілою так зневажливо у серце,
Встромила необдумано ножа.
Ручай образ глибоко зачепили,
Пекучі ті й пронизливі слова.
За що мені скажи так поступила,
Не думала напевне голова.
Далеко вглиб принизили докори,
Ужалили тернами, як оса.
Не оступлюсь не жди мене в покорі,
Благословили в пору небеса.
