Коли рядки нагрянуть так, зненацька,
Відбитися від них - це неможливо.
Ця справа не проста, а чудернацька,
Бо просяться на волю, ще і живо.
Як безліч тем рояться в голові,
То серед всіх, я виберу найкращу.
Вони ще не родились, все ж живі,
Не загублю, не втрачу їх ні за́ що.
Скрипить перо - і я вже десь далеко,
І ось лечу за тридев"ять земель.
В реальність повернутися нелегко,
І подорож триває ніч і день.
Рядки лягають рівно і терпляче,
Чекають, що ти душу в них вкладеш.
І вже написано чимало наче.
Рядок останній вже торкнувся меж.
Думки - рядки, ідіть собі на волю,
Вас народила так, як я могла.
Нікому не завдайте тільки болю,
Бо не для того волю вам дала...
Коли за вас віддячить хтось посміє
За вашу щирість, радість і тепло,
Щасливою із вами бути я зумію,
Весну побачу крізь замерзле скло...
Чудова поезія! Душевно...красиво!
Коли за вас віддячить хтось посміє
За вашу щирість, радість і тепло,
Щасливою із вами бути я зумію,
Весну побачу крізь замерзле скло...
Чудова поезія! 
Душевно...красиво! 
